Не будемо вдаватися в причини, але маємо надзвичайно теплу зиму, відсутність льоду на озерах і ріках, що не може не позначитися на поведінці риби. Загалом відсутність льоду мала б покращити стан риби, адже відкрита вода і вітри збагачують воду киснем. Але погодна аномалія призвела чомусь до масового погіршення клювання і, напевне, пришвидшить настання нересту. В будь-якому разі в січні риба набита ікрою – що вже не є нормою. Але відкрита вода кличе до себе рибалок, тому сьогодні ми поговоримо про ловлю “аномальної” зимової риби.
Яма чи мілина? Сонце вносить корективи
Колись на таке питання була лише одна відповідь – звісно, при похолоданні, ще в листопаді риба мала б організовано рухатися на глибокі ділянки водойми. Адже з настанням перших заморозків, верхній шар води охолоджується до 0+1 градусів, тоді як уже на глибині три метри температура навіть під час льодоставу може триматися на рівні плюс 3-5 градусів за Цельсієм. Але коли нічні заморозки нетривалі, а температура вдень плюсова протягом вже листопада-грудня-січня, рух риби на глибину не такий масовий і однозначний.
Ніколи не забуду уроків однієї зими, коли я ловив на одній з найглибших ям середньої течії Дністра, глибина складала 5-6 метрів. Денна температура була плюсова, хоча вночі морозець хапав аж до –5. Ставки підмерзли, а течія на Дністрі не дала замерзнути навіть закраїнам. В тому селі, де я ловлю, місцеві промишляють сплавними сітками-екранами, закріпленими на “санах” – такий собі водяний кораблик, що працює по типу повітряного змія. Браконьєрство, звичайно, але серйозної шкоди риб’ячому населенню воно не завдає. Так ось, я ловив болонкою, день був пасмурний, вітерець, перепадав дрібний дощик. Я підгодував рибу, використавши лише 1 кг фірмової польської прикормки і велику кількість висівок, меленої макухи та глини. Підхід риби (рибець, підлящ, білоглазка, плотва), відбувся через годину, причому риба підійшла настільки масово, що клювати почало на кожній проводці. Я почав експериментувати з горизонтом проводки, укрупняв насадку, з метою ловити крупнішу рибу. Улов мій збільшувався швидкими темпами. На протилежному пологому березі, на мілководді, троє місцевих бракош ганяли “сани” із сітками. Справи у них йшли кепсько – всього по кілька некрупних рибин на кожного. Бракоші помітили, що я активно витягаю рибу і почали сплавляти сітки ближче до мене, тобто на глибину. Але і це не принесло результату. Я тріумфував: ось вона, перевага спортивної снасті, тонких повідків і т.д., яка дозволяє обловити трьох браконьєрів! Короткий зимовий день закінчився і я, випнувши груди, витягнув повний садок риби і поїхав додому. Весь робочий тиждень я марив наступною поїздкою в заповітне місце. Коли засинав, то перед очима мигтіла антенка повідка, яка миттєво ховалася під воду, а рука відчувала такий приємний пружний опір...
Отже, готуюсь до наступної риболовлі. Все підготував абсолютно ідентично: прикормка, наживка, такі самі жилка, поплавець та гачок. Ніч була морозною, а день виявився сонячним і безвітряним.
Ще затемна я вже на місці, закатав кулі прикормки, як трохи розвиднілося, підгодував. Сонце пригріло, штиль, аж закортіло зняти зимову куртку... Ось, вона перша проводка, і напружене очікування покльовки. Проходить година, я знаю, що ось десь зараз має підійти риба і тоді почнеться... Проходить друга година – у мене лише дві плотвички. Починаю метушитися, перевіряти снасті, шукати причину. На протилежний берег виходять “мої” бракоші. Розмотують свої хитрі снасті і... на кожному короткому пропливі невеликої сітки витягують десяток добрячих рибин. Я далі, закусивши губи, виконую свою глибководну проводку. Притримую снасть, ставлю підпасок на дно, потім піднімаю наживку над дном. Відпускаю на 25-30 метрів вниз по течії, потім ловлю під самим ногами. У мене ноль, іноді при донній проводці чіпляються бички-мізинчики. А на протилежному березі місцеві припиняють ловити, бо торби вже заповнені добірною рибою... Я потім довго аналізував, чому так сталося, але причина очевидна. Риба – холоднокровна істота. Життєдіяльність залежить від температури її тіла. Для чого рибі сидіти в ямі, де нехай температура і плюсова, але не більше 3-4 градусів, якщо можна вийти на мілководдя, підставити бік сонцю, і розгірітися до ще вищої температури? Напевне, так воно і сталося. Висновок?
За теплої зими без льодоставу риба може масово скупчуватися не лише на ямах, але й в сонячні дні на мілководді. І хоча невідомо, чи буде на тому мілководді риба клювати, цей нюанс треба брати до уваги.
Поправка на «бракош»
Як це не сумно, але при виборі місця риболовлі взимку (як зрештою і цілий рік), треба враховувати діяльність браконьєрів. Ці типи переважно діють за наперед готовим сценарієм: вони ставлять сітки чи б’ють електровудками на найглибших ділянках ріки. Результатом стає те, що на найбільш привабливих з точки зору рибалок місцях риби може не виявитися взагалі ніякої. І я такими ситуація стикався неодноразово. Дуже часто ми з друзями знаходили рибу взимку там, де її ніхто не сподівався знайти. Переважно – на середніх глибинах, рівному дні і сильній течії, на середині фарватера. Не знаю, чи це наслідок діяльності бракош, але факт залишається фактом: і хижаки, і мирна риба стояли на сильній течії, без бровок і звалів, з твердим кам’янистим дном. Крім того, риба харчувалася, тобто клювала, хоча ловити її посеред Дністра на гоні було дуже важко, реально працювали лише спінінг і фідер (чи навіть пікер). Можливо, є якісь інші причини стоянки риби взимку на таких місцях, але це треба взяти до уваги. Якщо немає риби на ямах, перевіряйте мілководдя, якщо і там риби немає – шукайте посеред ріки на сильній течії. Пошук риби взимку має особливо значення. Якщо влітку ми можемо виманити рибу, особливо на течії, з інших місць до точки підгодовування, то взимку така тактика малорезультативна – рибу треба спочатку знайти.
Прикормка взимку
Багато написано про зимову прикормку, але ясності немає. Винятково з власного досвіду скажу – спеціальна прикормка дає ефект взимку. Що я маю на увазі під терміном “спеціальна”. Насамперед, це зменшення до мінімуму ароматизації. Зрозуміло, що ніяких додаткових ароматизаторів не потрібно взагалі. Достатньо 0,5 –1 кг перевіреної фірмової прикормки, краще не з солодко-м’ятним запахом (типу карась, короп), а з більш “пікантним” ароматом – лящ, плотва, лин. Мова йде про такі “нотки” в запаху, як кмин, коріандр, кунжут. Наступним складником є мелена макуха. Перемелена в мілку муку свіжа макуха надає прикормці тонкий аромат (слабкіший, ніж мелене насіння соняшника, що в цьому випадку краще), розрихлює і затемняє прикормку. Зрозуміло, що зимова прикормка має бути темнуватою і рихлою, щоб швидко розпадатися на дні у холодній воді. Для розрихлення також добре використати пшеничні або краще житні висівки. Якщо висівки ви придбали крупні, їх варто перемолоти на кавомолці.
Наступний елемент – насіння коноплі. Останнім часом взимку я почав молоти сирі насіння, тоді як влітку більше використовував смажене. Сире мелене насіння коноплі дає дуже цікавий, тонкий рослинний аромат, не такий задушливий, як від насіння смаженого. Далі глина. Глина також несе кілька функцій: насамперед – обважнювач, з її допомогою прикормка швидко досягає дна на глибоких ділянках. По-друге, прикормка з глиною добре «стоїть» на дні навіть при сильній течії, отже працює як “дозатор” корму. Глина повільно розпадається на дні і розмивається, поступово вимиваючи часточки корму. Адже харчова активність риби невелика, тому краще, коли корм буде видаватися їй поступово, протягом 1-2 годин. Якщо ж корм на дні відразу розпадеться і буде висококалорійним, є небезпека, що риба дуже швидко наб‘є шлунок і відійде.
Ще один елемент, який я використовую як базовий, це мелений собачий корм. Ця речовина містить: сухарі, кісткову муху, суху кров, сухі подрібнені овочі та м’ясо, сухе молоко, мікроементи і вітаміни, бетаїн (речовина, що покращує травлення собак). Численні ескперименти із собачим кормом довели його ефективність, причому не лише для мирної, але й хижої риби (окунь, судак). Особливо ефективна ця добавка для голавля і плотви.
Окремо треба сказати про живий корм. Взимку його наявність в прикормці просто необхідна. Взагалі-то, живий корм, насамперед кормовий мотиль, спортсмени-поплавочники використовують цілий рік. А взимку, коли основною їжею риби стає мотиль, його присутність в прикормці гарантує якщо не повний садок, то відхід від “нуля” – це вже точно... Далеко не всюди кормового мотиля можна купити за нормальною ціною. В зоомагазинах ціна може сягати і 40 грн за 1 кг. Але навіть 300 г кормового мотиля в прикормці дадуть серйозне покращення клювання, на відміну від прикормки без мотиля.
Прикормка дрібним опришем (т.зв. пінка) у нас не практикується, насамперед через його відсутність в продажі, або через дуже високу ціну. Скажу по секрету, в нашій країні уже можна придбати прикормочного опариша за дуже гарною ціною. Інше питання, що опариш у дуже холодній воді завмирає і стає малоефективним. Варто також пам’ятати, що шкіра в цього звірятка дуже міцна і малоактивна риба взимку його важко і довго перетравлює. Тому кормового опариша варто використовувати лише тоді, коли видаються насправді теплі зимові дні. Достатньо кинути кілька личинок у воду і перевірити, чи будуть вони там рухатися. Якщо опариш хоч кілька хвилин рухається у воді – можна ним і годувати. Кормовим опаришем годувати трохи складно – він вилазить із куль прикормки. Спортсмени для цього використовують спеціальний водорозчинний клей (Сolix), хоча він і не дешевий. Рекомендую в любительській риболовлі формувати в готових кулях заглиблення і туди поміщати опариша, а потім заліплювати дірку прикормкою. Цю операцію необхідно проводити уже перед закиданням куль. Рублений дощовий хробак у зимовій прикормці - питання неоднозначне. Запах рубленого хробака приваблює плотву, окуня, йоржа та іншу рибу. Але, напевно, варто додавати мілких хробаків і дуже дрібно їх нарізати. Також очевидно, що такий інгредієнт краще працюватиме в трохи мутнуватій воді, коли відлига розтопить сніг і каламутні струмки наповнять ріку.
Не варто нехтувати просіюванням прикормки. Цей процес відбувається з допомогою спеціального сита, з ятками 3-4 мм. Просіювання дозволяє видалити з прикормки крупні шматки, а також розрихлюють прикормку і додають в неї кисень. Перепущена через сито прикормка надає їй активності і привабливості, з точки зору риби.
Снасті
На більшості водойм взимку рівень води падає, а сама вода стає кришталево чистою. В таких умовах особливо уважно треба поставитися до маскування снасті. Насамперед – товщина основної жилки та повідка. Для різних поплавочних снастей та фідера ці величини можуть бути різними, але загальна тенденція зрозуміла – використовуйте настільки тонку жилку, наскільки зможете закидати без обривів. Наприклад, для болонки, основна – 0,12 мм, повідок 0,06 мм. На таку снасть, при хорошій котушці з якісним фрикціоном можна ловити без особливих проблем. Звичайно, якщо ви натрапили на активний жор крупної, за 1 кг, риби, то снасть можна і підсилити, але таке буває вкрай рідко. Основна зимова здобич – в межах 100-500 г, якщо не менше... Взимку рибу набагато слабкіша, особливо в другій половині зими, коли живіт їй розпирає ікра.
Інший нюанс – намагайтеся використовувати як можна довші повідки. В прозорій і холодній воді риба малоактивна, але обережна. Тягарці і підпаски, на які влітку підводні мешканці не звертали увагу, враз починають відлякувати від апетитного мотиля на гачку... Раджу на самому повідку підпасків не ставити взагалі, довжина повідка – від 30 до 50 см, використовувати не оливку, а набір дрібних тягарців. Риба орієнтується на бокову лінію, тому для неї не все рівно – одна оливка на 7 грамів, чи десяток дробинок по 0,7 г . Особливо це має значення для повільної течії і стоячої води ставків. Аналогічно і для фідера (пікера) – чим довший повідок, тим більше шансів на покльовку обережної зимової риби.
Не менш важливе питання - розмір гачка. Тут іноді ситуація стає парадоксальною. При поганому клюванні, і це логічно, краще застосувати максимально дрібні гачки. Але іноді капризна зимова риба, може ігнорувати маленьку наживку. Я не раз стикався із ситуацією, коли на дрібні гачки з один-двома мотилями покльовок не було, але достатньо було на крупніший гачок (№16) насадити пучок мотиля і кілька опаришів, як відразу йшла покльовка немалої риби. Чому так - сказати важко. Можливо риба на течії співвідносить свої енергетичні затрати з харчовою цінністю наживки, тому вирішує клювати тільки тоді, коли наживка достатньо об’ємна?
Інший нюанс, іноді зимова риба клює виключно на мормишку на поплавочній снасті, повністю ігноруючи гачок з наживкою. Про це також не варто забувати.
Джерело
Я не є любителем класичної зимової риболовлі з-під льоду. Не знаю, чому смикання малька не приносить мені особливого задоволення. Чесно кажучи, мені шкода дрібної риби. Я не розумію навіщо тягати окунців розміром із сірник, якщо можна дати їм трохи підрости. А влітку на спінінг чи вудочку спіймати справжнього горбача. А ще як згадати тонкі жилки-павутинки, закоцюблі пальці, якими потрібно не тільки мотиля наживляти, а час від часу перев’язувати мормишки – не для мене це все. Інша справа – зимова риболовля по відкритій воді.
Невеликі річки Західної України переважно не замерзають протягом усієї зими. Пройтися з поплавчанкою по перекатах, поджигувати судака чи посидіти над фідером – що може бути краще, особливо, коли по берегах ріки лежить сніг.
Нарешті, приїхали… Дністер зустрів нас прохолодним вітерцем, снігом і льодовими закраїнами. Такого ми не чекали. П’ятиметрова поплавчанка мене врятує. Після кількох хвилин роздумів вирішую, що потрібно хоч спробувати. Невже даремно більше 100 км їхали. Пробую стати на лід та він від найменшого опору ламається. Що ж робити? Закидаю оснастку з поплавком подалі – пробую ловити в проводку, та поплавець швидко затягує під гострі краї льоду. Я швидко вимотую снасть, але гачок чіпляється за край і лишається на кризі.
В цей час Ігор - мій друг і великий експериментатор, не поспішаючи, витягнув із чохла семиметрове вудлище з невеликими кільцями і малою інерційною котушкою. Приладнав довгий боковий кивок і на кінці жилки прив’язав невелику мормишку-крапельку, яку наживив удома мотилями. Опустив мормишку у воду. Благо, що довге вудлище якраз діставало до води і почав неспішно грати мормишкою. За кілька хвилин кивок зігнувся й затремтів. З води , мов стріла, вилетів досить пристойний головень. У мене настрій упав до мінусової позначки. Я мовчки почвалав до машини попити кави, зігрітися й заспокоїтися. У голові лунала думка: “Скільки перлися і даремно, хоча чому даремно – прекрасна зимова природа, ліси вкриті снігом і тиша, яку тільки переривав шум води. Не все так погано в цьому світі, скоро настане весна, а за нею літо”. У цей час приятель підійшов до мене, витягнув із чохла друге вудлище і вручив його мені зі словами:
- На, спробуй!
- Чого ж ти мені раніше його не дав? – запитав я його.
- Та так, хотів сам спочатку спробувати, добре, що закраїни невеликі – можна дістати до води.
У мою власність перейшла невелика коробка з мормишками. Я швидко розклав вудлище – це було шестиметрове легке Trabucco, до якого були приладнані невеликі мініатюрні кільця. Також увагу привертав досить швидкий лад палки, вона практично не гнулася й справляла досить приємне враження. Обладнавши вудлище кивком і котушкою, прив’язавши вольфрамову мормишку, попрямував за трофеями. У новій для мене снасті виявилося кілька позитивних моментів. По-перше, зачепив мормишку певного розміру й ваги ловити можна практично на будь-якій течії, опускаючи вольфрамову “крапельку” під будь-який камінець чи корчик у воді, при чому клювання відбувалося відразу. По-друге, клювання риби в основному досить різне й несподіване. Опускаєш мормишку у воду, як кивок відразу згинається й тріпоче. Кількасекундне виважування, під час якого потрібно зробити все, щоб риба не сховалася під лід, тоді прощай і мормишка і риба. По-третє, можливість ловити в той час, коли з’являються перші льодові закраїни. За цей короткий зимовий день я зловив 5 крупних головнів, зо 2 десятки уклійки, плотви, підлящиків і півдюжини окунів. Варто звернути увагу, що риба найкраще ловилася біля якихось заливчиків. На швидкій течії клювала уклійка. При такому способі ловлі краще використовувати вольфрамові мормишки, які при досить малому розмірі мають більшу вагу порівняно зі свинцевими і краще підходять для ловлі на течії. Кращі кольори – бронзовий, тьмяно-срібний, чорний-матовий, зелений, червоний.
Форми мормишок для зимової рибалки
Крапелька, уралка, дробинки працювали дещо гірше. Наживка в основному мотиль. Друг узагалі почав ловити на безмотильні мормишки, чіпляючи на гачки кольорові нитки, відрізки кембриків і бісер – для мене це поки-що вищий пілотаж.
Волосінь (“лєска”) для зимової рибалки
Кращими варіантами будуть Platon, Crystal Mikado T-Rex і відкриття минулого сезону Salmo Mi-Tech ICE перерізом 0,12-0,14 мм. Товстих практично не використовуємо. Боковий кивок робиться із пружної сталі. На кінці чіпляється лакована пінопластова кулька діаметром 0,5-1 см пофарбована в чорний, червоний, білий кольори. Таке поєднання дасть змогу побачити клювання при будь-якій погоді й освітленні.
Я не є прихильником літньої мормишки, але при певних умовах вона просто необхідна, повірте мені.
Січень 2006 року. Початок місяця виявився досить теплим. Протягом кількох днів стояла плюсова температура. П’ятого числа таки вирішив поїхати на Дністер ловити на джиг судака. Не знаю, чому я вибрав цю снасть, можливо просто настрій був спінінговий, хотілося покидати твістер і зловити хоча б щось.
Із шафи була витягнута коробка із силіконом. За осінь колекція приманок зменшилася майже на половину – результат освоєння однієї захаращеної ями. Перекладаю твістери й віброхвости в меншу коробку.
Дністер. Ранок виявився туманним, температура повітря +3- +5оС. це вселяло оптимізм. Зупиняюся на неглибокій ямі, де спостерігається різкий перепад глибини з півтора метри на три. Перший закид – ступінчаста проводка. Прочісую дно, запам’ятовую ямки і навали каменів на дні. Десь на третьому закиді в 10 м від берега кінчик вудлища затремтів. Спочатку я подумав, що головка приманки б’ється об кам’яне дно. Та ні, поштовхи продовжуються. Знову підсікання. Щось тріпоче на гачку. Витягую кілограмового судачка – оце вже краще. Опускаю рибину в садок, знову закид, клювання. На цей раз судачок попався набагато менший від попереднього. випускаю його назад у воду, хай підростає. Через півгодини ще один ікластий на кіло – риболовля вдалася.
Біля мене зупинився рибалка. Ловив він головеня на печінку. Та щось справи у нього не дуже добре йшли.
Варто сказати, що цього дня рибалок на водоймі було безліч. І не дивно. Роботи в селі немає. От і виходять на воду всі, кому тільки не ліньки. Не люблю я ловити в цей час. Кожен заглядає з-за спини, намагаючись вивідати на що ти ловиш. Які тут можуть бути таємниці: підберу нормальну джиг-голівку, оснащую її віброхвостом, прощупую дно, а там усе піде, як по маслу. Після піймання риби біля тебе збирається цілий натовп і кожен хоче поближче закинути до того місця, де щойно було успішне клювання.
Судака піймати в цей час особливе задоволення. Може клюнути і щучка, окунець чи головень. Судак найкраще ловиться там, де є різні перепади дна, біля затоплених острівців. Також я помітив таку закономірність, що судак непогано ловиться в тих місцях, де влітку ловиться короп і там, де багато верхоплавки. Якщо знайдете таке місце. Без улову не залишитеся. У цей час краще ловити на силікон природних кольорів: чорний, світло-сріблястий, зелений, а також кислотно-зелений. Особливо непогано судак ловиться у відлигу на джиг або балансири з-під льоду. Правда, такі періоди мають свої недоліки. Досить теплий період спостерігався на початку 2005 р. У цей час деякі “специ”, м’яко кажучи, ловили по 20-30 кг риби (в основному судака), що призводить до швидкого вичерпування і так невеликих запасів Дністра. У сезоні весна-осінь 2005 р. я зловив трохи більше 10 судаків на цих ямах в основному по 500-700 гр.
Я продовжував закидати світло-сріблястий Mann’s, та він не давав особливого результату. Вирішив поставити Relax Kopyto чорний зі сріблястими вкрапленнями і червоною голівкою. Закинув його метрів на 60. Почав проводку. Я ясно відчував, як голівка йде по дні і раптом зачіп, точніше це спочатку я подумав про зачіп, та коли жилку потягло вбік, я тоді остаточно прокинувся й почав виважування. Це все сталося так несподівано. Рибина з великим зусиллям ішла до берега, не смикалася, я навіть подумав, що підчепив корч. Лиш ближче до берега почалися ривки і блиснула бронзова луска. “Короп”, - почулося за спиною. Я запитав чи у когось є підсак. Його, як завжди, ні у кого не виявилося. Виходу в мене нема. Підходжу до води, згинаюся, щоб узяти коропа за зябра чи принаймні хоч за щось схопити. Він щосили смикнувся, віброхвіст із розігнутим гачком вилетів із пащі риби. Мені перед очима поплив увесь світ. Такий шанс утратив. Згадався продавець, який довго рекламував джиг-голівку з гачками якоїсь нової модної фірми. Одразу підійшли рибалки.
- Це ще нічого, - обізвався місцевий рибалка (дідусь років сімдесяти) – минулого тижня й хлопця з Коломиї щось вкрало спінінг. Тільки відійшов чолов’яга від вудок, як дивиться спінінг злетів із підставки, проплив ще метрів десять і поминай як звали. Короп-чортяка і взимку покльовує, гарний кабанчик зійшов у тебе кілограм на 7-8, та ти не переживай, ще візьмеш свого.
І таки взяв, але аж у серпні цього ж року і на цій же ямі піймав чималого коропця на 7,5 кг. Тож не розчаровуйтеся невдачами, рано чи пізно і хороші улови бувають.
У Новому році бажаю успіхів, рибальської фортуни й удачі. Побільше успішних виїздів на риболовлю. Бережіть природу.
Джерело
![8[1]](http://lh6.ggpht.com/_E2q8_J0t1rQ/S0ENmFusEEI/AAAAAAAAAns/e9Y3-butoVM/8%5B1%5D_thumb%5B2%5D.jpg?imgmax=800 "8[1]")
В середині зими, коли в воді знижується вміст кисню, при ловлі риби найбільш доступними методами, наприклад з прикормлених лунок поплавочною вудкою або мормишкою з мотильом, нерідко виникають проблемні випадки, пов'язані з тим, що риба під лункою явно є, але не бере зовсім.
Часто, особливо весною, коли піде тала вода, ловля таким способом ведеться або в пів води, або із під самого льоду, тобто там, куди риба змістилась в пошуках корму і кисню, а на дні в цей час риби може зовсім не бути. Цих мобільних рибаків називають "чертєжниками", оскільки вони ловлять на "чортика", а рух руки, при цьому нагадує кропітку роботу художника.
Що стосується самої приманки, то поняття "чортик" вельми широке, включає в себе цілий клас вельми ефективних зимових приманок, взагалі примінюємих без якоїсь наживки, не допускаючих посадку на крючки штучних елементів - кембриків, бусинок, та. ін., хоч це і не обов'язково. "Чортики" бувають великі і маленькі, продовгуваті або почти круглі, пофарбовані в колір металу, вольфрамові свинцеві - вибір того чи іншого типу приманки по великій частині визначається сезонними умовами ловлі в конкретном водоймищі, технікою "гри" самого риболова, а також об'єктом ловлі.
Наприклад, ляща, котрого держиться на великій глибині, резонно ловити достатньо крупними "чортиками", граючи приманкою з малою амплітудою і частотою, дуже повільно піднімаючи її в товщині води. Добрий результат при ловлі ляща дає установка на лісу приблизно двох "чортиків" - граючи, вони разом випромінюють в воді більш широкий спектр коливань і швидко приваблюють рибу. Крім того, така збірка швидше досягає потрібного горизонта, ловлі, весь час дозволяючи в найденій зграї риби як би підтримувати кормовий "ажіотаж".
У окуня, наоборот, характер зовсім інший: він може проковтнути приманку любого розміру - все залежить від активності полосатого хижака і його розміру. При охоті на окунів, особливо крупних і неповоротких "горбачів", помічано, що їх чаще всього вводять в спокусу короткі, почти круглі приманки, граючі на одному місці, без підйому, але з високою частотою.
Джерело
МАЛАЯ РЫБАЦКАЯ ЭНЦИКЛОПЕДИЯ
. Она легонечко берёт наживку, так, что ни один колосок не шелохнётся. 
.jpg "Southern Crapie, Midwest Crapie. The Crapie Fishing photos/fotos/images/pictures/clip arts/line drawings for Wallpaper. Download for free")
![8[1]](http://lh5.ggpht.com/_E2q8_J0t1rQ/S0ENlqvdA8I/AAAAAAAAAno/IrjckH67few/s1600-h/8%5B1%5D%5B4%5D.jpg "8[1]")
.jpg)
