Рибалка-UA

Не будемо вдаватися в причини, але маємо надзвичайно теплу зиму, відсутність льоду на озерах і ріках, що не може не позначитися на поведінці риби. Загалом відсутність льоду мала б покращити стан риби, адже відкрита вода і вітри збагачують воду киснем. Але погодна аномалія призвела чомусь до масового погіршення клювання і, напевне, пришвидшить настання нересту. В будь-якому разі в січні риба набита ікрою – що вже не є нормою. Але відкрита вода кличе до себе рибалок, тому сьогодні ми поговоримо про ловлю “аномальної” зимової риби.

Яма чи мілина? Сонце вносить корективи

Колись на таке питання була лише одна відповідь – звісно, при похолоданні, ще в листопаді риба мала б організовано рухатися на глибокі ділянки водойми. Адже з настанням перших заморозків, верхній шар води охолоджується до 0+1 градусів, тоді як уже на глибині три метри температура навіть під час льодоставу може триматися на рівні плюс 3-5 градусів за Цельсієм. Але коли нічні заморозки нетривалі, а температура вдень плюсова протягом вже листопада-грудня-січня, рух риби на глибину не такий масовий і однозначний.

Ніколи не забуду уроків однієї зими, коли я ловив на одній з найглибших ям середньої течії Дністра, глибина складала 5-6 метрів. Денна температура була плюсова, хоча вночі морозець хапав аж до –5. Ставки підмерзли, а течія на Дністрі не дала замерзнути навіть закраїнам. В тому селі, де я ловлю, місцеві промишляють сплавними сітками-екранами, закріпленими на “санах” – такий собі водяний кораблик, що працює по типу повітряного змія. Браконьєрство, звичайно, але серйозної шкоди риб’ячому населенню воно не завдає. Так ось, я ловив болонкою, день був пасмурний, вітерець, перепадав дрібний дощик. Я підгодував рибу, використавши лише 1 кг фірмової польської прикормки і велику кількість висівок, меленої макухи та глини. Підхід риби (рибець, підлящ, білоглазка, плотва), відбувся через годину, причому риба підійшла настільки масово, що клювати почало на кожній проводці. Я почав експериментувати з горизонтом проводки, укрупняв насадку, з метою ловити крупнішу рибу. Улов мій збільшувався швидкими темпами. На протилежному пологому березі, на мілководді, троє місцевих бракош ганяли “сани” із сітками. Справи у них йшли кепсько – всього по кілька некрупних рибин на кожного. Бракоші помітили, що я активно витягаю рибу і почали сплавляти сітки ближче до мене, тобто на глибину. Але і це не принесло результату. Я тріумфував: ось вона, перевага спортивної снасті, тонких повідків і т.д., яка дозволяє обловити трьох браконьєрів! Короткий зимовий день закінчився і я, випнувши груди, витягнув повний садок риби і поїхав додому. Весь робочий тиждень я марив наступною поїздкою в заповітне місце. Коли засинав, то перед очима мигтіла антенка повідка, яка миттєво ховалася під воду, а рука відчувала такий приємний пружний опір...

Отже, готуюсь до наступної риболовлі. Все підготував абсолютно ідентично: прикормка, наживка, такі самі жилка, поплавець та гачок. Ніч була морозною, а день виявився сонячним і безвітряним.

Ще затемна я вже на місці, закатав кулі прикормки, як трохи розвиднілося, підгодував. Сонце пригріло, штиль, аж закортіло зняти зимову куртку... Ось, вона перша проводка, і напружене очікування покльовки. Проходить година, я знаю, що ось десь зараз має підійти риба і тоді почнеться... Проходить друга година – у мене лише дві плотвички. Починаю метушитися, перевіряти снасті, шукати причину. На протилежний берег виходять “мої”  бракоші. Розмотують свої хитрі снасті і... на кожному короткому пропливі невеликої сітки витягують десяток добрячих рибин. Я далі, закусивши губи, виконую свою глибководну проводку. Притримую снасть, ставлю підпасок на дно, потім піднімаю наживку над дном. Відпускаю на 25-30 метрів вниз по течії, потім ловлю під самим ногами. У мене ноль, іноді при донній проводці чіпляються бички-мізинчики. А на протилежному березі місцеві припиняють ловити, бо торби вже заповнені добірною рибою... Я потім довго аналізував, чому так сталося, але причина очевидна. Риба – холоднокровна істота. Життєдіяльність залежить від температури її тіла. Для чого рибі сидіти в ямі, де нехай температура і плюсова, але не більше 3-4 градусів, якщо можна вийти на мілководдя, підставити бік сонцю, і розгірітися до ще вищої температури? Напевне, так воно і сталося. Висновок?

За теплої зими без льодоставу риба може масово скупчуватися не лише на ямах, але й в сонячні дні на мілководді. І хоча невідомо, чи буде на тому мілководді риба клювати, цей нюанс треба брати до уваги.

Поправка на «бракош»

Як це не сумно, але при виборі місця риболовлі взимку (як зрештою і цілий рік), треба враховувати діяльність браконьєрів. Ці типи переважно діють за наперед готовим сценарієм: вони ставлять сітки чи б’ють електровудками на найглибших ділянках ріки. Результатом стає те, що на найбільш привабливих з точки зору рибалок місцях риби може не виявитися взагалі ніякої. І я такими ситуація стикався неодноразово. Дуже часто ми з друзями знаходили рибу взимку там, де її ніхто не сподівався знайти. Переважно – на середніх глибинах, рівному дні і сильній течії, на середині фарватера. Не знаю, чи це наслідок діяльності бракош, але факт залишається фактом: і хижаки, і мирна риба стояли на сильній течії, без бровок і звалів, з твердим кам’янистим дном. Крім того, риба харчувалася, тобто клювала, хоча ловити її посеред Дністра на гоні було дуже важко, реально працювали лише спінінг і фідер (чи навіть пікер). Можливо, є якісь інші причини стоянки риби взимку на таких місцях, але це треба взяти до уваги. Якщо немає риби на ямах, перевіряйте мілководдя, якщо і там риби немає – шукайте посеред ріки на сильній течії. Пошук риби взимку має особливо значення. Якщо влітку ми можемо виманити рибу, особливо на течії, з інших місць до точки підгодовування, то взимку така тактика малорезультативна – рибу треба спочатку знайти.

Прикормка взимку

Багато написано про зимову прикормку, але ясності немає. Винятково з власного досвіду скажу – спеціальна прикормка дає ефект взимку. Що я маю на увазі під терміном “спеціальна”. Насамперед, це зменшення до мінімуму ароматизації. Зрозуміло, що ніяких додаткових ароматизаторів не потрібно взагалі. Достатньо 0,5 –1 кг перевіреної фірмової прикормки, краще не з солодко-м’ятним запахом  (типу карась, короп), а з більш “пікантним” ароматом – лящ, плотва, лин. Мова йде про такі “нотки” в запаху, як кмин, коріандр, кунжут. Наступним складником є мелена макуха. Перемелена в мілку муку свіжа макуха надає прикормці тонкий аромат (слабкіший, ніж мелене насіння соняшника, що в цьому випадку краще), розрихлює і затемняє прикормку. Зрозуміло, що зимова прикормка має бути темнуватою і рихлою, щоб швидко розпадатися на дні у холодній воді. Для розрихлення також добре використати пшеничні або краще житні висівки. Якщо висівки ви придбали крупні, їх варто перемолоти на кавомолці.

Наступний елемент – насіння коноплі. Останнім часом взимку я почав молоти сирі насіння, тоді як влітку більше використовував смажене. Сире мелене насіння коноплі дає дуже цікавий, тонкий рослинний аромат, не такий задушливий, як від насіння смаженого. Далі глина. Глина також несе кілька функцій: насамперед – обважнювач, з її допомогою прикормка швидко досягає дна на глибоких ділянках. По-друге, прикормка з глиною добре «стоїть» на дні навіть при сильній течії, отже працює як “дозатор” корму. Глина повільно розпадається на дні і розмивається, поступово вимиваючи часточки корму. Адже харчова активність риби невелика, тому краще, коли корм буде видаватися їй поступово, протягом 1-2 годин. Якщо ж корм на дні відразу розпадеться і буде висококалорійним, є небезпека, що риба дуже швидко наб‘є шлунок і відійде.

Ще один елемент, який я використовую як базовий, це мелений собачий корм. Ця речовина містить: сухарі, кісткову муху, суху кров, сухі подрібнені овочі та м’ясо, сухе молоко, мікроементи і вітаміни, бетаїн (речовина, що покращує травлення собак). Численні ескперименти із собачим кормом довели його ефективність, причому не лише для мирної, але й хижої риби (окунь, судак). Особливо ефективна ця добавка для голавля і плотви.

Окремо треба сказати про живий корм. Взимку його наявність в прикормці просто необхідна. Взагалі-то, живий корм, насамперед кормовий мотиль, спортсмени-поплавочники використовують цілий рік. А взимку, коли основною їжею риби стає мотиль, його присутність в прикормці гарантує якщо не повний садок, то відхід від “нуля” – це вже точно... Далеко не всюди кормового мотиля можна купити за нормальною ціною. В зоомагазинах ціна може сягати і 40 грн за 1 кг. Але навіть 300 г кормового мотиля в прикормці дадуть серйозне покращення клювання, на відміну від прикормки без мотиля.

Прикормка дрібним опришем (т.зв. пінка) у нас не практикується, насамперед через його відсутність в продажі, або через дуже високу ціну. Скажу по секрету, в нашій країні уже можна придбати прикормочного опариша за дуже гарною ціною. Інше питання, що опариш у дуже холодній воді завмирає і стає малоефективним. Варто також пам’ятати, що шкіра в цього звірятка дуже міцна і малоактивна риба взимку його важко і довго перетравлює. Тому кормового опариша варто використовувати лише тоді, коли видаються насправді теплі зимові дні. Достатньо кинути кілька личинок у воду і перевірити, чи будуть вони там рухатися. Якщо опариш хоч кілька хвилин рухається у воді – можна ним і годувати. Кормовим опаришем годувати трохи складно – він вилазить із куль прикормки. Спортсмени для цього використовують спеціальний водорозчинний клей (Сolix), хоча він і не дешевий. Рекомендую в любительській риболовлі формувати в готових кулях заглиблення і туди поміщати опариша, а потім заліплювати дірку прикормкою. Цю операцію необхідно проводити уже перед закиданням куль. Рублений дощовий хробак у зимовій прикормці  - питання неоднозначне. Запах рубленого хробака приваблює плотву, окуня, йоржа та іншу рибу. Але, напевно, варто додавати мілких хробаків і дуже дрібно їх нарізати. Також очевидно, що такий інгредієнт краще працюватиме в трохи мутнуватій воді, коли відлига розтопить сніг і каламутні струмки наповнять ріку.

Не варто нехтувати просіюванням прикормки. Цей процес відбувається з допомогою спеціального сита, з ятками 3-4 мм. Просіювання дозволяє видалити з прикормки крупні шматки, а також розрихлюють прикормку і додають в неї кисень. Перепущена через сито прикормка надає їй активності і привабливості, з точки зору риби.

Снасті

На більшості водойм взимку рівень води падає, а сама вода стає кришталево чистою. В таких умовах особливо уважно треба поставитися до маскування снасті. Насамперед – товщина основної жилки та повідка. Для різних поплавочних снастей та фідера ці величини можуть бути різними, але загальна тенденція зрозуміла – використовуйте настільки тонку жилку, наскільки зможете закидати без обривів. Наприклад, для болонки, основна – 0,12 мм, повідок 0,06 мм. На таку снасть, при хорошій котушці з якісним фрикціоном можна ловити без особливих проблем. Звичайно, якщо ви натрапили на активний жор крупної, за 1 кг, риби, то снасть можна і підсилити, але таке буває вкрай рідко. Основна зимова здобич – в межах 100-500 г, якщо не менше...  Взимку рибу набагато слабкіша, особливо в другій половині зими, коли живіт їй розпирає ікра.

Інший нюанс – намагайтеся використовувати як можна довші повідки. В прозорій і холодній воді риба малоактивна, але обережна. Тягарці і підпаски, на які влітку підводні мешканці не звертали увагу, враз починають відлякувати від апетитного мотиля на гачку...  Раджу на самому повідку підпасків не ставити взагалі, довжина повідка – від 30 до 50 см, використовувати не оливку, а набір дрібних тягарців. Риба орієнтується на бокову лінію, тому для неї не все рівно – одна оливка на 7 грамів, чи десяток дробинок по 0,7 г .  Особливо це має значення для повільної течії і стоячої води ставків. Аналогічно і для фідера (пікера) – чим довший повідок, тим більше шансів на покльовку обережної зимової риби.

Не менш важливе питання - розмір гачка. Тут іноді ситуація стає парадоксальною. При поганому клюванні, і це логічно, краще застосувати максимально дрібні гачки. Але іноді капризна зимова риба, може ігнорувати маленьку наживку. Я не раз стикався із ситуацією, коли на дрібні гачки з один-двома мотилями покльовок не було, але достатньо було на крупніший гачок (№16) насадити пучок мотиля і кілька опаришів, як відразу йшла покльовка немалої риби. Чому так - сказати важко. Можливо риба на течії співвідносить свої енергетичні затрати з харчовою цінністю наживки, тому вирішує клювати тільки тоді, коли наживка достатньо об’ємна?

Інший нюанс, іноді зимова риба клює виключно на мормишку на поплавочній снасті, повністю ігноруючи гачок з наживкою. Про це також не варто забувати.

Джерело