Рибалка-UA

Рецепт №1:

Справжні рибаки варять юшку так: дрібну рибу (йоржів, окунців) випатрати, не знімаючи луски, видалити голови, щоб вони не додали гіркоту, загорнути в марлю, залити холодною водою і варити на невеликому вогні близько години (луска дає і навар, і особливий смак юшці). Потім вийняти рибу, загорнену в марлю.

У киплячий бульйон опустити вимиті і очищені шматки крупної риби, порізану на частини цибулину, дрібно скришену часточку часнику, картоплю, моркву, перець, сіль.

На маленькому вогні юшку доварити ще 20-25 хвилин, закривши кришкою. В кінці варива покласти 3-4 лаврові листи. У готову юшку, при розливі в миски, тарілки, можна додати кріп або часточку лимона.

Чим різноманітніше рибне асорті, тим смачніша юшка.

Рецепт №2:

Беруться окуні. Їх ретельно миють, видаляють жовч. Можна вийняти і нутрощі. Риба запускається в каструлю нечищеною, з лускою. Вона потім знімається так само легко, як плівка з маслюків. Варити треба на слабкому вогні. Побіліли кришталики очей - значить окунева юшка готова. Залишається лише заправити її зеленою цибулею, запашним перцем, лавровим листом і іншими спеціями на смак і звичкам. Як тільки після цього юшка скипить, її відразу подають на стіл, заздалегідь виклавши рибу в окрему миску. Ті, хто додають в каструлю пшоно, картоплю, одержують зовсім не юшку, а збірну юшку.

Джерело

Впродовж більше двох з половиною століть словом «юшка» позначаються супи або відвари з свіжої риби. Але був час, коли це слово тлумачилося ширше. І ним позначали суп - не тільки рибний, але і м'ясний, гороховий і навіть солодкий. Так в історичному документі - «Розписі царських страв» значиться таке блюдо: «юшка солодка з цукром». Цікаво, що в старих словниках (наприклад, в «Лексиконі» Полікарпова, 1704 р.) слова «юшка», «підливка» були синонімами.

В. Похльобкін пов'язує походження слова «юшка» із словами «вухо » і «вушне», припускаючи, що бульйон або м'ясний відвар колись називали юшкою (ухою) з тієї причини, що для відвару використовували обрізання голови і в першу чергу вуха.

Ймовірно, юшка - одне з найстародавніших рідких блюд. На Русі готували юшку трьох видів: білу (з цибулею), жовту (з шафраном) і чорну (з корицею, гвоздикою, перцем).

На бенкетах подавали декілька видів юшки, а «між юшок пироги». Традиція подавати пиріжки до бульйонів збереглася і понині. Проте асортимент їх значно зменшився.

Поступово юшка з крупами, локшиною і іншими продуктами одержала нові назви, а колишня збереглася лише за рибним бульйоном без круп'яних засипок.

В кінці XVIII століття В. Льовшин так описував приготування юшки: «Рибу почистити, ікру і молока покласти в горщик, а рибу, якщо дрібна, класти цілу, коли велика, розрізати навпіл або на декілька частин. Налити водою або відваром, вивареним з іншої дрібної риби; додати кропу, пастернаку, свіжого або солоного лимону, муку, перцю і варити; подавати з розмоченим попушником (особливі булочки) скибочками».

Йшли роки. Входили в наш побут нові продукти, мінялася рецептура юшки. З'явилася юшка з картоплею (бурлак, ростовська). На півночі варять молочну юшку: у кипляче молоко кладуть сіль, очищену дрібну рибу, варять і додають масло. На півдні нашої країни готують юшку з помідорами.

От як В. Солоухин описує приготування донської юшки:

«Добре очищену рибу кладуть в казан (відро, каструлю) і починають варити. Коли вода закипить, опускають в неї велику кількість червоних нарізаних помідорів. Через деякий час помідори виймають, розминають в окремому посуді, відділяють шкірку і одержану червону гарячу рідину знову вливають в казан з юшкою. Таким чином, вся юшка виходить червоного кольору ».

В кінці XIX століття під впливом французької кухні в ресторанах стали готувати освітлену і знежирену юшку - консоме. Але в харчевнях продовжували варити її жирною, наваристою, неосвітленою. І якщо на її поверхні не було жиру, додавали розтоплене вершкове масло.

Щоб юшка була наваристою, її часто варили з свіжої риби і птиці. При цьому стежили, щоб риба, з якої готується навар, не була очищена, «бо обскрібаючи рибу, знімається дорогоцінний для бульона слиз », а «додавання курки під час варива юшки додає рибному навару і багато міцності і багато смаку ». (П. М. Зеленко. Поварське мистецтво. М., 1902).

До наших днів дійшла лише рибна юшка. І сьогодні основною її ознакою вважається міцний бульйон. Тому знавці часто варять подвійну, а то і потрійну юшку з різної риби.

Джерело

Дивитися онлайн як ловити товстолоба

Вывыживание толстолоба весом 24кг. на Днепре в районе г. Украинка (джиг)

Ловиться там карась, але манюсінький, нажаль. Але клює гарно та стабільно. Давно-давно, років 10 назад, була така калюжа, на яку приїжало багато народу рибальського. Карась був різний: і великий і малий. З часом ставочок розділився аж на дві великі частини, які розділяє траса. Зараз зловити великого карася дуже важко, але він там є. Клює гарно на мастику та перловку, звичайно і на червяка. Загалом бере на все подряд. Ще ловився ротан та якась мелочь, типу гірчяка (я називаю її синька), яка мішає кльову, відверто кажучи.

Загалом, в районі с. Прилуцьке є декілька ставків, але водиться (ловиться) однаково. Ще варто сказати, що ловляться і досить не погано – раки. Вже декілька раз помилявся: думав, шо тяну крупного карася, а оказується піймав рака. То за день, бувало 2-3 штуки ловив на удочку поправочну, хаває як черв’яка так і перловку (:

Зараз ставок заріс кропивкою, тому місць для ловлі малувато. Але найшовши одне гарне «віконце» мона нашморгати на цілий день з нього.

Декілька слів про ставок, що знаходиться на території парку ім. 900-річчя Луцька.

Це теж продовження р. Сапалаївка, як і Теременський ставок. Чесно кажучи, там нічого не ловив, в тому плані що не ходив нормально туди рибачити.

Але рибаки стабільно сидять, значить клює.

Точно є линок, карась та окунь. 

Буваю там частенько, не стіки щоб порибалити, просто природа там неймовірно гарна!

Згадуючи початок свого рибальства, кожен згадує і перші водойми, на яких я відбувалась перша практика в нехитрому ділі вилову рибки. Ось і мені хочеться розпочати саме з цього – з першої водойми, де я намагався проявити себе у ролі рибачка. Звичайно, це було те місце для рибалки, яке знаходилось найближче до мого дому –  район Теремно, а значить Теремнівський ставок (це в Луцьку, доречі (; ).

Річка Сапалаївка, яка бере початок десь з с. Струмівка (десь звідти) і впадає в цей став, і тече далі до ставочка що знаходиться в парку ім. 900-річчя Луцька (про сей ставочок теж можна буде трошікі розповісти), далі впадає в річку Стир (р-н вул. Набережної). Точно сказати скільки років ставку не можу (мабуть, під сорок), але думаю, це не так і важливо (-:

А основне, що нас може цікавити – це РИБА, яка там обітає, і яку там можна зловити. Скажу прямо – риби там дофіга (себто багато). Ще батько, будучи молодим, бачив як хвости (розуміти: риба, а точніше карпи - екземпляри від 3 і далі кг), ніжились на сонці при березі на мілковині, приймали сонячні ванни, то він все хотів наштирхнути їх якимось копьйом, осью. По розповіддям, бо сам поки не зловив, є екземплярчики карпа понад 10 кг, принаймні були. Ну, це все, шоб зацікавити.

А конкретніше, яка риба водиться і на що ловиться:

• Карась. Є білий, є золотистий (зелений). Запускали карась в цей ставок декілька раз, по декілька тонн. Але більшість половину (на мою гадку) тої мелочі голодної, зразу за років 1-3 виловили. Але великого карася ( від 700г.) завжди було приємно там витягувати, в основному на пружину.

- Основне це були пружини (мастирка); донкі (червяк, мастирка, перловка). На наплавочні (брало на червяка класно, на мал. 4) давно не бачив шоб хтось ловив, та й позаростало зара так, що не то шо пружину, і паплавка нема де закинути.

• Карп. Тіки великий, про маленького навіть не знаю, чи ще є такий там. 

- Зараз на ті ж пружини. Останні рази, в принципі як і колись, ловиться на кукурудзу добре розварену пшеницю (в травні цього 2008 року, при дорозі, що біля дамби, зловили непоганого десь на 3-4 кг). Місця: мал. 1 (пружина), 2, 8 (поплавочна).

• Линок. Ой красавець, попадаються різної ваги, від ладошкі і далі.

- Основний раціон тут гарний гнійний черв’ячок на поплавочну удочку. Успішно ловиться на місцях: мал. 7, 6, 4. Розказували, брав на пінопласт, пружина або донкі, зара з цим трудно, бо ставок заріс кропивкою.

• Окунь.

- Основне: черв’як. Ще гарно ловиться на живця (гірчаки), якого там же мона наловити малярійницею. Ну і на маленькі бльосенки вертушкі. Бере скрізь по ставку.

• Щука. Є гарні екземпляри, але в основному  попадаються до 1,5 кг.

- Живець, бльосни. Скрізь.

• Плотва, краснопірка. Жаль, при нересті багато  виловили та й далі виловлюють сеткою, телевізорами. ):

- Пшениця, перловка, тісто-мотанка,  мастирка. Ловиться: мал. 4.

• Піскарі, бичкі, канадські сомики, ротан.

- Черв’як. Ловиться: мал. 4, 5, 7.

Чесно кажучи, давно не попадав на гарний кльов. Деяких з цих риб взагалі рідко бачу, шоб хтось ловив, але принаймні колись ловилось.

Як любе місце для ловлі, потрібно прикормлювати, а особливо на цьому вибагливому ставку. Тоді й можна розраховувати на гарні екземпляри.

Рибалка, для нас це не просто вилов риби з водойми заради втамування голоду :) , це скоріше моральний відпочинок, відновлення нервової системи та й взагалі прекрасне проводження часу на природі. Це можливість побути одному зі своїми думками, і забути про все буденне, яке раніше нас турбувало.

Рибалка це ще й вид спорту. Її можна поділити на любительську (якою займається основна чатина рибаків) та професійну (в більшості випадків оплачувана). А ще риболовля не далеко стоїть від туризму.